Кредит під час карантину 2020–2023: які штрафи, 3% річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню
Чи може банк або МФО сьогодні стягнути з позичальника штрафи, пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за прострочення кредиту під час карантину COVID-19?
Не завжди.
3 червня 2026 року Верховний Суд у справі №757/8409/22-ц підтвердив важливий для позичальників висновок: спеціальна норма Закону України «Про споживче кредитування», яка діяла у карантинний період, звільняла споживача не лише від штрафу та пені, а від відповідальності за прострочення загалом.
У конкретній справі банк вимагав:
51 105,83 грн — 3% річних;
223 701,33 грн — інфляційних втрат.
Після перегляду справи Верховним Судом залишилося:
27,33 грн — 3% річних;
77,60 грн — інфляційних втрат.
Тобто майже 275 тисяч гривень нарахувань за прострочення фактично було виключено з розрахунку.
Але є важливий нюанс:
карантинна пільга не означала автоматичного скасування всіх процентів за кредитом.
Потрібно розрізняти проценти за користування кредитом і платежі, які нараховуються саме через прострочення.
Який період охоплювала карантинна пільга
Сам карантин в Україні почав діяти з 12 березня 2020 року і був скасований з 30 червня 2023 року.
Але спеціальна норма Закону «Про споживче кредитування» застосовувалася до прострочення, допущеного з 1 березня 2020 року.
Тому для кредитних спорів правильно орієнтуватися саме на період:
з 1 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Саме таку редакцію закону застосував Верховний Суд у справі №757/8409/22-ц.
Що передбачав Закон «Про споживче кредитування» під час карантину
Пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у разі прострочення виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у встановлений карантинний період споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
Закон прямо згадував:
штраф;
пеню;
інші платежі, передбачені договором саме за прострочення;
заборону збільшувати процентну ставку через невиконання зобов’язань, крім спеціально передбачених законом випадків.
А Верховний Суд у 2026 році додатково роз’яснив:
ця норма охоплює також платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Тобто мова йде не лише про класичні «штраф» і «пеню».
Чи можна було нараховувати 3% річних під час карантину
За загальним правилом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив грошове зобов’язання, може бути зобов’язаний сплатити:
суму боргу;
інфляційні втрати;
3% річних, якщо інший розмір не передбачений договором або законом.
Але Верховний Суд у справі №757/8409/22-ц зазначив, що карантинна норма Закону «Про споживче кредитування» звільняла споживача від відповідальності за прострочення, а отже поширювалася й на платежі за статтею 625 ЦК України.
Саме тому заявлені Укргазбанком 3% річних у сумі понад 51 тис. грн були практично повністю виключені.
Чи можна стягувати інфляційні втрати за карантинний період
Той самий підхід Верховний Суд застосував і до інфляційних втрат.
Банк вимагав:
223 701,33 грн інфляційних втрат.
Після касаційного перегляду:
77,60 грн.
Причина — основний період, за який вони були нараховані, припадав саме на дію спеціального звільнення від відповідальності за прострочення.
Тому якщо в сучасному позові банку чи фінансової компанії є інфляційні втрати за період 2020–2023 років, такий розрахунок варто перевіряти окремо.
А що з пенею та штрафами
Тут ситуація ще простіша.
Спеціальна норма прямо передбачала звільнення споживача від сплати:
неустойки, тобто штрафу та пені,
якщо вони нараховані саме через прострочення виконання зобов’язань за споживчим кредитом у відповідний період.
Тому в кредитному спорі потрібно перевіряти:
за який період нарахований штраф → за який період пеня → що саме стало підставою такого нарахування.
Сам факт того, що кредитор сьогодні включив ці суми до позову, ще не означає, що суд повинен їх стягнути.
Чи скасовувалися всі проценти по кредиту під час карантину
Ні.
Це, мабуть, найважливіше застереження у всій темі.
Не можна сформулювати правило так:
«з 2020 до 2023 року проценти по кредитах не нараховувалися».
Це неправильно.
Звичайні проценти за користування кредитними коштами та відповідальність за прострочення мають різну правову природу.
Верховний Суд у справі №757/8409/22-ц саме це й розмежував.
Проценти за користування кредитом і проценти за прострочення — не одне й те саме
У справі Укргазбанку договір передбачав:
17% річних за користування кредитом;
22% річних за користування кредитними коштами, не повернутими у строки;
окремо — 50% річних як платежі за статтею 625 ЦК України після настання визначеної договором «події припинення».
Позичальник просив виключити ще 18 975,25 грн процентів, нарахованих за ставкою 22%.
Але тут Верховний Суд з його позицією не погодився.
Після аналізу умов конкретного договору суд дійшов висновку, що ставки 17% та 22% у цій справі були передбачені саме як проценти за користування кредитними коштами в межах періоду кредитування.
Тому їх не виключили.
Натомість 50% річних договором уже були визначені як відповідальність за порушення грошового зобов’язання.
Практичний висновок:
не кожна підвищена процентна ставка автоматично є штрафною санкцією або відповідальністю за прострочення.
Потрібно читати конкретний договір.
Як суд визначає, що є процентами за кредитом, а що — відповідальністю
Самої назви платежу недостатньо.
Кредитор може назвати нарахування:
«проценти»;
«підвищені проценти»;
«проценти за прострочення»;
«плата за користування кредитом».
Але для суду важлива правова природа платежу.
Необхідно встановити:
коли він починає нараховуватися;
що є підставою його нарахування;
чи нараховується він за правомірне користування коштами;
чи виникає лише після порушення строку платежу;
яка стаття ЦК України та яка умова договору є підставою.
Саме тому у кредитній справі просте заперечення:
«це незаконні проценти»
майже нічого не дає.
Потрібно пояснити, чому конкретне нарахування є відповідальністю за прострочення і чому на нього поширюється спеціальна норма закону.
Що сказав Верховний Суд про проценти після закінчення строку кредитування
У цій же постанові Верховний Суд повторив уже усталений підхід Великої Палати.
За загальним правилом проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за правомірне користування кредитом.
Після закінчення строку кредитування або після належної вимоги про дострокове повернення ситуація змінюється.
У таких правовідносинах уже може йтися про відповідальність за порушення грошового зобов’язання за статтею 625 ЦК України, якщо відповідні підстави існують.
Саме тому важливо не змішувати:
проценти за користування кредитом
і
проценти як відповідальність за прострочення.
Детальніше цю проблему я розбирав у матеріалі:
Наскільки сильно Верховний Суд зменшив нарахування
У справі №757/8409/22-ц різниця виглядає дуже наочно.
Вид нарахування | Вимагав банк | Після касації |
3% річних | 51 105,83 грн | 27,33 грн |
Інфляційні втрати | 223 701,33 грн | 77,60 грн |
Разом | 274 807,16 грн | 104,93 грн |
Тобто майже 274,7 тис. грн цих двох видів нарахувань перестали підлягати стягненню.
Водночас основний борг і звичайні проценти за користування кредитом у цій справі залишилися.
Тому постанову не можна трактувати як «Верховний Суд списав кредит».
Він скоригував саме незаконно визначену відповідальність за прострочення.
Чи можна використати цю постанову у спорі з МФО
Так, але не механічно.
Постанова стосується банківського споживчого кредиту, однак Верховний Суд тлумачить загальну норму Закону України «Про споживче кредитування».
Тому якщо спір з МФО стосується саме споживчого кредиту та платежів за прострочення у відповідний період, цей правовий висновок може мати значення.
Але спочатку потрібно встановити:
коли укладений договір;
чи є він договором споживчого кредиту;
коли виникло прострочення;
які саме платежі нарахував кредитор;
чи є вони платою за користування кредитом або відповідальністю за прострочення.
Без цього посилання на одну постанову Верховного Суду перетвориться просто на красивий номер справи у відзиві.
Чи актуальна карантинна пільга у 2026 році
Так, і тут є дуже важливий нюанс.
У 2023 році законодавець змінив пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».
Чинна редакція вже не прив’язує відповідну норму лише до дати завершення COVID-карантину.
Для визначених законом договорів про споживчий кредит, укладених до встановленого перехідного строку після набрання чинності Законом №3498-IX, споживач у разі прострочення з 1 березня 2020 року до припинення зобов’язань за таким договором звільняється від відповідальності за прострочення.
Норма також прямо передбачає, що штраф, пеня та інші платежі за таке прострочення підлягають списанню кредитодавцем.
Це вже окрема і ще ширша правова тема.
Тому у справах, які розглядаються у 2026 році, потрібно дивитися не лише на стару «карантинну» редакцію закону, а й на чинну редакцію пункту 6 та дату укладення конкретного кредитного договору.
Тобто пільга може стосуватися періоду і після 30 червня 2023 року?
Для частини договорів — так, це питання потрібно перевіряти.
Саме після змін Законом №3498-IX законодавець сформулював пункт 6 вже як звільнення від відповідальності за прострочення з 1 березня 2020 року до припинення зобов’язань за відповідним договором, якщо він підпадає під визначену законом категорію. Закон №3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Тому автоматична логіка:
«карантин закінчився 30.06.2023, отже після цієї дати жодної пільги немає»
сьогодні вже може бути помилковою.
Треба перевіряти дату договору і чинну редакцію закону.
Що перевіряти в позові банку або МФО
Якщо позов містить стару заборгованість, я б окремо перевіряв розрахунок за період з 2020 року.
Зокрема:
1. Штраф
Коли його нараховано і за яке порушення?
2. Пеня
Який період вона охоплює?
3. 3% річних
За які конкретно дні кредитор зробив розрахунок?
4. Інфляційні втрати
За який період вони заявлені?
5. Підвищені проценти
Це плата за користування кредитом чи санкція за прострочення?
6. Дата кредитного договору
Чи підпадає він під чинну редакцію пункту 6 розділу IV Закону «Про споживче кредитування»?
7. Строк кредитування
Чи не продовжував кредитор нараховувати звичайні договірні проценти після моменту, коли право на них уже припинилося?
Саме після такого аналізу можна зрозуміти, яку частину позовних вимог реально можна заперечувати.
Чи повинен суд сам застосувати карантинну пільгу
Ще один цікавий висновок Верховного Суду стосується правової кваліфікації спору.
Суд зазначив, що неправильне посилання сторін на норми права не звільняє суд від обов’язку самостійно визначити норму, яка регулює спірні правовідносини.
Але на практиці я б точно не розраховував на те, що суд сам знайде у великому кредитному розрахунку незаконні нарахування.
Краще прямо показати:
конкретний платіж → конкретний період → конкретна норма → конкретний правильний розрахунок.
Саме для цього в кредитних справах і потрібен детальний аналіз позову.
Як це може зменшити кредитний борг через суд
Карантинна пільга — лише один із можливих напрямів захисту.
У різних справах сума позову може зменшуватися також через:
неправильне нарахування процентів;
відсутність доказів укладення електронного договору;
недоведеність отримання коштів;
неправильний розрахунок;
недоведений перехід права вимоги;
інші порушення.
Детальніше:
Що робити, якщо в позові є нарахування за 2020–2023 роки
Насамперед не потрібно механічно погоджуватися з кінцевою цифрою кредитора.
Варто отримати:
кредитний договір;
всі додаткові угоди;
повний розрахунок заборгованості;
виписку;
вимогу про дострокове повернення, якщо вона направлялася;
документи щодо зміни процентної ставки.
Після цього потрібно розкласти борг за періодами.
Особливо:
до 01.03.2020 → 01.03.2020–30.06.2023 → після 30.06.2023.
А для старих споживчих договорів додатково перевірити чинну редакцію пункту 6 Закону «Про споживче кредитування».
FAQ
Чи можна було нараховувати штраф за кредитом під час карантину?
За прострочення споживчого кредиту, яке підпадало під спеціальну норму Закону «Про споживче кредитування», споживач звільнявся від сплати штрафу.
Чи можна було нараховувати пеню?
Так само спеціальна норма звільняла споживача від пені за відповідне прострочення.
Чи можна стягнути 3% річних за статтею 625 ЦК України за карантинний період?
Верховний Суд у справі №757/8409/22-ц підтвердив, що звільнення від відповідальності охоплювало й платежі за частиною другою статті 625 ЦК України.
Чи можна стягувати інфляційні втрати?
За період, на який поширювалося звільнення від відповідальності, Верховний Суд також виключив переважну частину заявлених банком інфляційних втрат.
Чи скасовувалися звичайні проценти за користування кредитом?
Ні. Саме по собі існування карантину не припиняло автоматично нарахування звичайних договірних процентів за користування кредитом.
Який період вважається карантинним для цієї пільги?
У редакції закону, яку застосував Верховний Суд у справі №757/8409/22-ц, йдеться про прострочення з 1 березня 2020 року до завершення карантину, який діяв до 30 червня 2023 року.
Чи діє ця пільга зараз?
Чинна редакція пункту 6 Закону «Про споживче кредитування» змінена. Для визначеної категорії старих договорів захист від відповідальності за прострочення сформульований ширше та може охоплювати період до припинення зобов’язань за договором. Тому потрібно перевіряти дату і умови конкретного договору.
Чи можна через це повністю списати кредит?
Ні. Йдеться про відповідальність та окремі нарахування за прострочення, а не про автоматичне списання тіла кредиту.
Висновок
Постанова Верховного Суду від 3 червня 2026 року у справі №757/8409/22-ц має практичне значення для кредитних спорів, у яких розрахунок включає період COVID-карантину.
Головний висновок:
звільнення споживача від відповідальності за прострочення поширюється не лише на штраф і пеню, а й на інші платежі за порушення грошового зобов’язання, зокрема 3% річних та інфляційні втрати за статтею 625 ЦК України.
Але це не означає автоматичного списання:
тіла кредиту;
звичайних процентів за користування кредитом;
будь-яких нарахувань лише тому, що вони зроблені у 2020–2023 роках.
Потрібно встановлювати правову природу кожного платежу та період його нарахування.
У справі №757/8409/22-ц така перевірка дозволила зменшити:
3% річних — з 51 105,83 грн до 27,33 грн;
інфляційні втрати — з 223 701,33 грн до 77,60 грн.
Саме тому при старому кредитному спорі розрахунок за період 2020–2023 років варто перевіряти окремо.
Якщо банк або МФО подали до суду
Якщо розрахунок заборгованості містить проценти, штрафи, пеню, 3% річних або інфляційні втрати за 2020–2023 роки, доцільно окремо перевірити їх законність та період нарахування.
Коментарі